У студентському гуртожитку Києва пізно ввечері компанія першокурсників гортає TikTok. У стрічці з’являється харизматичний лисий чоловік у дорогому авто — це Ендрю Тейт, інтернет-«гуру» маскулінності. Хтось із хлопців увімкнув відео для сміху, але воно зачепило нерв. Тейт зухвало розповідає, що справжній чоловік має бути сильним, багатим і контролювати своє життя (включно зі «своєю жінкою»). Кілька друзів захоплено переглядають ролик, мовляв, «говорить же діло», а інші скептично хмикають. Ще за мить відео розлітається по чатах. Жартома чи ні, але цитати Тейта починають лунати і на парах, і в розмовах у коридорах. Так те, що почалося як мем, поступово перетворюється на частину світогляду.
Цей процес далеко не безневинний. В онлайн-просторах зароджується ціла субкультура, орієнтована на молодих чоловіків, — маносфера, як її називають дослідники. Вона об’єднує форуми, YouTube-канали, чат-групи й TikTok-акаунти, де пропагують антифеміністичні, мізогінні погляди та культ «справжньої» мужності. Ідеї з маносфери просочуються до молоді через знайомі їм платформи. Алгоритми соцмереж активно підсовують такий контент саме тим, хто найбільш вразливий. The Guardian провело експеримент, під час якого вияснилося, що варто було умовному підлітку всього лиш переглянути кілька відео «для чоловіків», як TikTok миттєво завалив його стрічку роликами Ендрю Тейта. Один з таких кліпів — від фанатського акаунту під його ім’ям – проголошував «гірку правду»: фемінізм, мовляв, зробив чоловіків нещасними, більшість із них «не мають ні грошей, ні влади, ні сексу», їхнє життя «лайно». Після перегляду лише двох відео Тейта алгоритм добився того, що при наступному відкритті додатка перші чотири ролики в стрічці були знову про Тейта. Експерти застерігають, що TikTok має настільки агресивну систему рекомендацій, що достатньо на кілька секунд затриматися на провокаційному відео, і додаток знову й знову нав’язуватиме схожий контент. Не дивно, що відео зі скандальним «коучем» набрали понад 11 мільярдів переглядів у TikTok. Це вже не підпільна течія, а мейнстрим, підживлений бездушними алгоритмами платформ.
Відверта зневага до жінок, що лунає з екранів, тривожить батьків і викладачів. Але для частини хлопців ці меседжі навпаки стали привабливими. «Він — топ G. Він кльовий чувак. Він знає, що робить», — каже про Тейта один 15-річний підліток, захоплений його відео. І таких багато. Опитування у Британії показало, що 84% хлопців 13–15 років вже чули про Ендрю Тейта, і майже кожен четвертий ставиться до нього позитивно. В Австралії майже третина підлітків заявили, що захоплюються Тейтом та бачать у ньому приклад для наслідування. Понад 36% сказали, що його ідеї їм близькі. Учителі теж б’ють на сполох: половина шкіл, з якими спілкувалися дослідники, відзначили відчутний негативний вплив інтернет-кумира на поведінку їхніх учнів. Уявіть: до класів прокрадаються його слогани про «альфа-самців» та «жінок, що мають знати своє місце», а спробуй заперечити — отримаєш від школярів цитатою з Тейта у відповідь.
Чим же манить ця фігура та подібні їй? Ендрю Тейт, як і інші «коучі мужності», продає мрію про впевненість і успіх. Він говорить хлопцям те, що їм хочеться почути: ви особливі, світ вас обдурив, але я навчу бути переможцем. Багато юнаків зараз переживають кризу чоловічої ідентичності. Традиційні моделі поведінки змінюються, а сучасний чоловік вже не автоматичний «годувальник родини», не всі можуть відповідати старим стереотипам сили й незламності. Водночас суспільний дискурс часто акцентує на правах і досягненнях жінок (що, безумовно, прогрес), але рідко пропонує привабливу позитивну модель маскулінності для молодих чоловіків. Додаємо сюди соціальну ізоляцію, яка посилилася за роки пандемії та війни, і отримуємо ціле покоління, яке шукає орієнтирів у мережі. За даними недавнього американського дослідження, майже половині молодих чоловіків онлайн-життя здається змістовнішим за реальне, а третина чоловіків 18–45 років зізналися, що не мали жодного особистого спілкування поза родиною за останній тиждень. Наймолодші з опитаних особливо довіряють інтернет-«менторам», навіть якщо ті відомі мізогінними поглядами. Фактично, інтернет заміщає їм старших наставників, перекроюючи поняття мужності на свій лад — часто радикальний і спотворений.
Маносфера підхоплює цих розгублених хлопців, обіцяючи відповіді на всі питання. Це не якась згуртована секта, а радше хаотична мережа чоловічих спільнот онлайн, об’єднаних риторикою образи і реваншу. Тут вам і «інцели» (невільні целібати, тобто чоловіки, ображені на жінок через відмову у взаємності), і men’s rights activists, і спільноти пікап-тренерів, і рух MGTOW («Чоловіки, що обирають свій шлях» — відмовляються від стосунків із жінками). Усі вони різні, але їх єднає переконання, що сучасний світ начебто принижує та дискримінує чоловіків, а отже потрібно відновити «справедливість»: хтось прагне втекти від жінок, хтось поставити їх на місце, а хтось й помститися. У цих колах звеличують гіпермаскулінність: агресивну впевненість, емоційну холодність, домінування будь-якою ціною. Проявити вразливість чи попросити про допомогу вважається ганебним, і тоді тебе запишуть у «бета», слабаків. Натомість жорстокість виставляється чеснотою. Для юнака, що почувається самотнім, скривдженим, спантеличеним своїм місцем у житті, ці ідеї можуть здатися привабливими. Маносфера дає йому відчуття спільноти, винних, на яких можна вилити свій гнів (жінки, феміністки, ЛҐБТК, «погані» інші чоловіки), і прості рецепти повернення контролю. Радикальний контент поступово здається нормою, адже навколо всі його поширюють, алгоритми підсовують ще більш екстремальне, а у своїй бульбашці він отримує тільки підтакування. Недарма дослідження відзначають: такі інфлюенсери, як Тейт, уже стали рольовими моделями для мільйонів юнаків, причому цифрові платформи лише множать цей ефект.
Онлайн-ідеологія ненависті, звісно, має наслідки офлайн. У США останніми роками почастішали випадки, коли молоді чоловіки, захоплені «чоловічим рухом», зривали уроки, принижували однокурсниць або й вдавалися до насильства. Коли університети або школи намагаються протидіяти мізогінним проявам — запрошують лекторів про ґендерну рівність чи вводять правила проти мови ненависті — їх нерідко звинувачують у «цензурі» чи утисках чоловіків. На цьому протистоянні вже будують політичний капітал деякі діячі. Приміром, у США молодіжний консервативний рух Turning Point відкрито виступав проти «феміністичного диктату» і «лівих професорів» у кампусах; одним із його лідерів був Чарлі Кірк — одіозний активіст, який просував ультраправі ідеї серед студентів. Атмосфера там розжарена: доходить до того, що в 2025 році Кірка застрелили просто під час виступу в університеті; політичні вороги перетнули межу, вдавшись до насильства. Цей кричущий випадок сколихнув світ, ставши хворобливим сигналом, куди може завести радикалізація молоді. Проте і без крайнощів зрозуміло: університетські авдиторії перетворилися на черговий фронт «культурних воєн». Там стикаються різні уявлення про ґендер, права і свободи, і поки що маносфера відчуває себе доволі комфортно в стінах альма-матер, адже діє майже непомітно.
А що Україна? Наша студентська спільнота — це частина глобального інформаційного поля, хоча би скільки ми пишалися власним шляхом. Українські підлітки сидять у тому ж TikTok, підписані на тих самих блогерів. Переклади відео Тейта гуляють телеграм-каналами, місцеві інфлюенсери переймають риторику «справжньої мужності», іноді й самі того не усвідомлюючи. Але в університетах ця проблема поки що залишається terra incognita. Війна і так поставила перед молоддю неймовірні випробування: тисячі студентів-чоловіків воюють або пережили бойовий досвід, інші волонтерять, хтось втратив рідних, а тому, здавалося б, не до інтернет-суперечок. Водночас стрес і травми війни можуть загострювати пошук сенсу життя, особливо серед хлопців, які опинилися на роздоріжжі. Якщо їм бракуватиме підтримки й розуміння, вони легко можуть звернути не туди. На жаль, більшість українських вишів ще не готові відверто говорити про «кризу маскулінності» чи радикалізацію молоді. Декому здається, ніби це суто західний феномен або забавка інтернету, що «само мине». Однак замовчування — це поганий порадник. Ознаки присутні вже зараз: від сексистських жартів у студентських чатах до прямої агресії на адресу однокурсниць або ЛҐБТ-студентів. Подекуди це списують на «юнацький максималізм». Але чи не так само поблажливо свого часу дивилися в інших країнах, поки дрібні жарти не переросли у великі проблеми?
Назріла потреба подумати, як реагувати освітнім і культурним інституціям. Насамперед університетам варто визнати: проблема існує, навіть якщо вона поки не на поверхні. Немає чарівної пігулки, але точно не можна віддавати молоді серця й розуми на відкуп торговцям ненавистю. Потрібні свої позитивні приклади й простори, де хлопці можуть обговорювати наболіле і шукати себе без токсичності. Експерти говорять про створення «контрпросторів» — як онлайн, так і в реальному житті — де демонструватимуться інші моделі чоловічої поведінки, засновані на повазі, емпатії та взаємопідтримці. Юнакам важливо відчути, що турбуватися про інших або просити про допомогу — це нормально, це теж частина зрілої мужності. Але такі навички не виникають самі собою — їх треба виховувати і плекати. Тобто потрібні програми з розвитку емоційного інтелекту, з медіаграмотності саме щодо ґендерних стереотипів. Західні школи вже роблять перші кроки: проводять з хлопцями тренінги про згубність мачизму, навчають критично оцінювати інфлюенсерів. В Україні такі ініціативи поки що поодинокі. Можливо, варто почати з малого: відверті розмови на виховних годинах, запрошені лекції психологів про ґендерні ролі, підтримка студентських гуртків рівності. Головне: на рівні викладачів і батьків теж має з’явитися розуміння цифрового світу молоді. Ті, хто наставляє хлопців, повинні знати, що таке «red pill» і чому меми про жіночу «кухню» не такі смішні, як здаються. Треба вчитися реагувати на тривожні дзвіночки, але не в стилі нотацій «видали це негайно», а через діалог і пояснення.
Ця нова боротьба за свідомість юного покоління чоловіків — виклик для всієї культури. Маносфера виникла не на порожньому місці: вона лише заповнила вакуум, залишений традиційними інститутами. Якщо школа, університет, родина не говоритимуть з хлопцями про їхні переживання, про зміни у світі, про повагу до інших, тоді з ними про це говоритиме хтось інший, на кшталт Ендрю Тейта, тільки вже мовою ненависті. Але, як показує досвід, молодь здатна сприйняти й інші меседжі, якщо їх подати сучасно і щиро. Ми вже бачимо нових українських героїв маскулінності: волонтерів, військових, митців, які демонструють силу, поєднану з людяністю. Їхні історії та цінності мають лунати гучніше за цинічні тирад інтернет-мачо. Урешті, відповідальність лежить на всіх нас: і на освітянах, і на медіа, і на самих студентах. Потрібно висвітлювати ті «темні закутки», де розпалюється зневага і злість, і пропонувати альтернативу. Маносфера реальна і небезпечна, але реальними є й надія та зміни — варто лише дати молодим людям простір бути почутими і підтриманими. Покоління юнаків, яке вміє бути сильним і чуйним, сміливим і поважати інших — ось відповідь на виклик радикалізації. І виборювати його треба вже зараз як в онлайн-потоках, так і в університетських аудиторіях.
Авторка: Марія Гірняк
Посилання:
- Matthew Smith. “One in six boys aged 6-15 have a positive view of Andrew Tate.” YouGov, 27 вересня 2023 yougov.co.uk.
- Sydney Pead, Samantha Hawley. “Survey finds a third of teen boys look up to internet celebrity and self-described misogynist Andrew Tate.” ABC News (Australia), 24 січня 2023 abc.net.au
- Shanti Das. “How TikTok bombards young men with misogynistic videos.” The Guardian, 7 серпня 202
- “TikTok algorithm so aggressive you only need to pause for moments to get similar content recommended repeatedly,” – Callum Hood, Center for Countering Digital Hate theguardian.com.
- “Videos of Andrew Tate have more than 11 billion views on TikTok.” The Guardian theguardian.com.
- Elli Scambor. “What ‘Adolescence’ conceals about the manosphere.” MenEngage Alliance / Der Standard, 11 квітня 2025 menengage.org
- Charlie Kirk – Wikipedia: “...co-founded the conservative student organization Turning Point USA... prominent voice of the MAGA movement...”en.wikipedia.org.
- Charlie Kirk – Wikipedia: “On September 10, 2025, Kirk was shot and killed while speaking at a university campus event...”en.wikipedia.org.