За останній місяць нерідко можна було натрапити на новини із гучними заголовками про підвищення цін на контракт у новому навчальному році. «Балакучі голови» МОН пов'язують [1] це із необхідністю підвищення зарплат викладачам, ба більше, наголошують на тому, що це чи не єдиний спосіб добитися справедливої заробітної плати працівників закладів вищої освіти. Як і у випадку із запропонованим підвищенням цін на проживання в гуртожитках, про що ми вже писали раніше [2], можливість покращення матеріальних умов освітнього процесу розглядається виключно у тому разі, якщо за ці покращення заплатять студенти (або їхні батьки) із власної кишені.
Зростання цін на контракт пов'язують із прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України №417 [3], проте мало хто пояснює, що ж саме вона передбачає, і якою мірою ця урядова ініціатива вплинула на вартість навчання. Тож спробуймо розібратися!
Отже, Постановою №417 уряд вніс зміни до двох важливих підзаконних актів, які регулюють державне фінансування вищої освіти в Україні, а саме:
- Постанови Кабміну «Про розподіл видатків державного бюджету між закладами вищої освіти на основі показників їх освітньої, наукової та міжнародної діяльності» №1146; та
- Постанови Кабміну «Деякі питання запровадження індикативної собівартості» №191.
Зміни до першої визначають новий підхід до розподілу бюджетних коштів між закладами вищої освіти, у той час як зміни до другої прямо впливають на мінімальні розміри плати за навчання, які можуть встановлювати університети для тих, хто вчиться за контрактом.
І. Підняття мінімального розміру плати за навчання
Почати варто зі змін до другого документа, Постанови №191, оскільки саме він встановлює мінімальний розмір плати за навчання для багатьох найбільш затребуваних спеціальностей. Для того, аби такий розмір визначити, використовується показник індикативної собівартості, що є індикатором мінімальної вартості надання освітньої послуги одній фізичній особі — здобувачу вищої освіти. Основна зміна, внесена до цієї Постанови, полягає у тому, що відтепер для окремих спеціальностей встановлено коефіцієнт 1,25 при розрахунку мінімального розміру плати за навчання. Іншими словами, мінімальний розмір збільшується на 25%, а отже університети вимушені підіймати ціни на контракт. Це стосується галузі знань D «Бізнес, адміністрування та право», а отже, таких спеціальностей як: Облік і оподаткування, Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок, Менеджмент, Публічне управління та адміністрування, Маркетинг, Секретарська та офісна справа, Торгівля, Право і Міжнародне право.
Також таке збільшення передбачено для окремих спеціальностей інших галузей знань, а саме: Економіка та міжнародні економічні відносини, Міжнародні відносини, Журналістика, Стоматологія, Готельно-ресторанна справа та кейтерінг і Туризм та рекреація.
Виникає закономірне питання: чому ж саме цим спеціальностям так не пощастило? Частково вищенаведений список збігається із рейтингом найпопулярніших спеціальностей тогорічної вступної кампанії, який опублікувало МОН [4]. Можна зрозуміти, що держава визначає певні спеціальності менш затребуваними на ринку праці, і вирішує обмежити їхню доступність. Проте цікаво навіть не це, а той факт, що ще більше збігів прослідковується у порівнянні із переліком спеціальностей*, які не отримують «експериментальні гранти» першого рівня (тобто грант розміром від 15 тис. грн. для тих, хто набрав більше ніж 150 балів з двох предметів на НМТ), про які ми писали ще у серпні минулого року [5], коли відповідний наказ був прийнятий Міністерством освіти і науки України.
Таким чином, вступникам на спеціальності та спеціалізації «Журналістика», «Публічне управління та адміністрування», «Право», «Готельно-ресторанна справа та кейтерінг», «Туризм та рекреація», «Стоматологія», «Економіка» і «Міжнародні відносини» не пощастило найбільше: ціни на контракт зросли, і гранти, які МОН позиціонувало як полегшення фінансового навантаження на студентів в умовах підвищення цін на контракт, більшість із них також отримати не зможе.
При цьому варто зазначити, що перелік спеціальностей, щодо яких застосовуються мінімальні ціни на навчання (додаток до Постанови №191 [6]) майже не змінився у порівнянні із тогорічною редакцією, попри заяви деяких медіа, мовляв, цей перелік з'явився тільки зараз.
Інші зміни до Постанови №191 передбачають те, що індикативна собівартість застосовується як до державних, так і до приватних вишів, які отримували фінансування з бюджету на підготовку здобувачів вищої освіти за держзамовленням минулого року, причому у формулі розрахунку цієї індикативної собівартості не враховується індекс спеціальності, встановлений МОН. Власне, це ще один чинник, що сприяє підвищенню цін: оскільки індекс для більшості спеціальностей становив більш як 1, його неврахування означає збільшення індикативної собівартості, а отже й збільшення мінімальних цін на контракт. До того ж це найбільше зачіпає й ті спеціальності, які, здавалося б, мали б підтримуватися державою, зважаючи на їхню суспільну необхідність та/або дефіцит кадрів: для спеціальності «Середня освіта (Мистецтво. Музичне мистецтво)», наприклад, індекс становив 3, для галузі знань «Охорона здоров’я» — 2,5 або 2 залежно від спеціальності, для спеціальностей «Авіаційний транспорт» і «Архітектура та містобудування» — 2 і т.д…
II. Логіка МОН
Перед тим як перейти до аналізу змін до Постанови №1146, що визначає формулу розподілу бюджетних коштів між закладами вищої освіти, звернімося до обґрунтування підняття цін на контракт, що надає заступник міністра освіти Михайло Винницький [7], аби спробувати краще зрозуміти позицію МОН: «коли держава дає, наприклад, на підготовку одного студента 55–56 тисяч гривень на рік, а студент-контрактник навчається за 25 тисяч, постає два запитання. Перше: чи не коштом держави частково оплачується навчання цього контрактника? (Насправді так воно і є) І друге: чи можна якісно підготувати студента будь-якої спеціальності за 25 тисяч гривень? Звісно, не можна» — Напевно, уважні читачі вже помітили суперечність у цьому твердженні. Чому потрібно готувати студента до спеціальності за 25 тис. грн., якщо його навчання частково покривається коштом держави, як це визнає сам Винницький буквально у попередньому реченні? І якщо це дійсно так, і частину «реальної» вартості навчання оплачує держава, з якої причини це вважається чимось поганим? Хіба не в цьому, якщо вірити заявам МОН, і полягає ідея державних грантів: покрити частину контракту?
Ідем далі: «Це теж до питання про низькі зарплати викладачів. Через відсутність коштів в університеті заклад не здатний виплатити доплати й премії, а далі фактично йдеться про деградацію системи. Тому нам поступово, не різко, але однозначно потрібно підвищувати вартість вищої освіти. Розуміючи, що платоспроможність нашого населення низька, ми не зменшуємо кількості бюджетних місць** і впроваджуємо систему грантів для сильних студентів, які не потрапляють на бюджетні місця», — знову ж, в університеті «відсутність коштів» спричинена, на думку Винницького, низькими цінами на контракт, а не мізерним держфінансуванням. Та повертаючись з неба на землю, пан замміністра згадує, що насправді значна частина населення просто не зможе оплачувати повну «реальну»вартість навчання. І тому він пропонує все ж частково покрити цю вартість за допомогою грантів. Виходить, що проблема і її рішення насправді мають в основі своїй один і той же зміст: держава має покрити частину вартості навчання. Однак різниця полягає у тому, яким шляхом цього досягти: через державні гранти чи через встановлення нижчої ціни на контракт самим університетом.
Саме в цьому й криється основна проблема, про яку не говорить МОН: насправді в довгостроковій перспективі гранти аж ніяк не компенсують зростання цін на контракт. Окрім очевидних обмежень за результатами НМТ та спеціальностями, про які вже згадувалося вище, розміри грантів, на відміну від цін на навчання, наразі досі залишаються такими ж, що й минулого року: 15 і 25 тис. грн, помножені на коефіцієнт спеціальності (не плутати із вищезгаданим індексом спеціальності) [9]. І хоча зростання цін на контракт становить 32-43%, підняти розмір грантів МОН пропонує лише на 12% [10] — тобто, на середньорічний індекс інфляції. Таку «щедру» ініціативу, однак, уряд досі не реалізував: попри те, що заяві Винницького уже більше як місяць, ніяких змін до Наказу №822 про «експериментальні гранти» досі не було внесено, і студенти першого року навчання, попри зростання цін, можуть розраховувати на ті ж самі 15 і 25 тис. грн. Це наочно демонструє ризики переходу до системи фінансування, де основне місце займатимуть гранти: через непропорційне зростання цін на контракт і розмірів грантів, студенти опиняться в ситуації, де частина з них навіть разом із грантом платитиме стільки ж, скільки раніше платили за контракт без нього, тоді як інша частина взагалі не зможе дозволити собі навчання у закладах вищої освіти.
ІІІ. Зміни у формульному розподілі бюджетних коштів між закладами вищої освіти
Призначення Постанови Кабінету Міністрів України «Про розподіл видатків державного бюджету між закладами вищої освіти на основі показників їх освітньої, наукової та міжнародної діяльності» №1146 нескладно зрозуміти із самої назви. Розподіл державних коштів між ЗВО здійснюється на основі Формули, яка затверджена Постановою. Внаслідок прийняття Постанови №417 у квітні цього року, саме ця Формула зазнала певних змін, які, якщо розібратися, можуть дати нам розуміння створених державою умов, у яких університети вимушені, в прямому сенсі цього слова, конкурувати за держфінансування.
- Що ж змінилося у Формулі?
По-перше, відтепер формульний розподіл держфінансування стосується не тільки держзамовлення, але й грантів. Постановою №417 уряд остаточно визначив місце державних «експериментальних» грантів у системі фінансування вищої освіти. Так, відповідно до п. 4 і 5 Постанови №417 формула, яка визначає обсяг держзамовлення, змінюється: якщо раніше він дорівнював обсягу видатків споживання загального фонду бюджету на відповідний рік (всі гроші, які держава на рік надає держзамовнику, тобто МОН або, рідше, МОЗ і МКСК, оскільки частина закладів освіти знаходяться у їхній сфері управління) мінус обсяг фінансування на соціальні виплати і т.д.*** (ФД = Ф - ФС), то тепер від цього обсягу видатків (Ф) віднімається також загальний обсяг фінансування для надання державних грантів в закладах освіти (ФГ), отже нова формула така: ФД = Ф - ФС - ФГ. Таким чином, на гранти не виділятиметься окрема сума з бюджету, вони будуть фінансуватися із тих же видатків, що й держзамовлення і соцвиплати.
По-друге, підхід до фінансування ЗВО залежно від показників діяльності також зазнав змін. Цей компонент фінансування розраховується як добуток п'яти показників, а саме:
- масштабу діяльності,
- регіональної підтримки;
- наукової діяльності;
- міжнародного визнання і
- працевлаштування випускників.
Отже, чим вищі ці показники, тим більше коштів отримає університет. Позитивною зміною стало підвищення показника регіональної підтримки для всіх прифронтових територій. При цьому показник масштабу діяльності тепер розраховується включно із кількістю отримувачів грантів, а не тільки кількістю студентів-бюджетників. До прикладу, якщо раніше для коефіцієнта 0,8 кількість бюджетників мала бути нижчою 1000 осіб, то тепер кількість бюджетників і отримувачів грантів має бути нижчою за 1000 осіб, щоб показник був 0,8. Також розширився список «виключень — тих ЗВО, які матимуть показник масштабу діяльності не нижче за 1 — сюди додали «єдині заклади вищої освіти у містах з населенням до 100 тис. осіб».
Найбільш сумнівним нововведенням щодо показників діяльності ЗВО є зміни до розрахунку показника наукової діяльності. Тепер для підвищення цього показника університет має отримувати більше надходжень за наукові роботи в рамках міжнародних проєктів, господарських договорів і за результатами надання наукових послуг. Тож, чим більше коштів зароблять для університету науковці, тим більше фінансування цьому університету дасть держава. Причому різниця начна, у деяких випадках потрібно отримувати вдвічі більше надходжень з наукових робіт, щоб здобути такий самий показник, що застосовувався би до прийняття постанови.
Така ж логіка прослідковується і у розрахунку обсягу фінансування стабільної діяльності ЗВО, який мало змінився із прийняттям Постанови №417, і з усім тим, заслуговує нашої уваги. Цей компонент становить добуток таких показників як:
- обсяг видатків на фінансування цього ЗВО за попередній рік;
- «коефіцієнт стабільності», що встановлюється держзамовником (МОН та ін.)
- розрахунковий контингент здобувачів вищої освіти, які навчаються на умовах державного замовлення, поділений на цей же розрахунковий контингент, але станом на 1 жовтня позаминулого року; і
- відношення середньої зарплати працівників ЗВО у поточному році до такої у попередньому році.
Таким чином, для розрахунку фінансування стабільної діяльності ЗВО до уваги береться і кількість бюджетників, і рівень зарплат працівників. Виходить, що чим більший приріст кількості бюджетників і чим більший ріст зарплат, тим вище буде фінансування.
З одного боку, може здатися, що все влаштовано як і має бути: університети, що залучають більше студентів-бюджетників (а отже, тих, хто мав кращі результати НМТ), платять більші зарплати викладачам та успішніше проявляють себе в царині наукових досліджень, «заслуговують» на більше фінансування. За словами МОН, «студенти голосують ногами», проте чи дійсно саме цей підхід сприяє покращенню якості та доступності освіти?
Насправді конкурентна система фінансування по суті означає, що «успішніші» ЗВО, які вже мають можливість запропонувати більше бюджетних місць, отримуючи більше коштів від держави, а також більше платити викладачам та капіталізувати свої наукові дослідження, отримуватимуть ще більше коштів; в той самий час, ЗВО із меншою кількістю бюджетників, меншими зарплатами та прибутками від наукових досліджень, отримуватимуть ще менше. Виходить, замість того, аби допомогти меншим університетам розвиватися, підвищувати якість освіти, зробити її привабливішою і доступнішою внаслідок збільшення бюджетних місць, держава пропонує їм взяти участь у штучній конкуренції, де більші завжди отримують більше. Мало того, що університет, слідуючи цій ринково-капіталістичній логіці, розглядається як підприємство, що має заробляти більше і підвищувати показники успішності, аби бути «конкурентоспроможним», він ще й отримує підтримку від держави в прямій залежності від цієї конкурентоспроможності. Таким чином, нерівність у розподілі фінансування лише поглиблюється: конкуренція «вбиває найслабших і підносить найсильніших» [12].
У підсумку варто сказати, що в наявних умовах, як ніколи раніше, студентство та університети часто потребують ініціатив, прямо протилежних тим, що втілює уряд. Нам не потрібно, аби ЗВО змагалися за частку з держбюджету. Нам потрібна система, яка забезпечить університети всім необхідним, залежно від їхніх потреб, і сприятиме їхньому розвитку як суспільно необхідним інституціям. А студентам та абітурієнтам, замість грантових подачок на фоні стрімко зростаючих цін на навчання, потрібна якісна і безкоштовна вища освіта. Саме таким має бути Вільний університет, за який ми боремося.
Додаткові коментарі:
* Цей перелік визначений у п. 23 Наказу МОН №822, де використовується стара класифікація спеціальностей. Позаяк у новій редакції Постанови №191 використовується нова класифікація [8], назви спеціальностей можуть частково відрізнятися.
** Положення «грантового» законопроекту №10399, про який віднедавна знову почали згадувати ЗМІ та сам Винницький, говорять про інше [11].
*** Туди входить фінансування соціального захисту студентів з числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа; державного утримання курсантів невійськових закладів вищої освіти; виплати одноразової адресної грошової допомоги деяким категоріям випускників закладів вищої освіти; академічної та соціальної стипендії, а також матеріальної допомоги здобувачам вищої освіти, якщо такі видатки передбачені відповідною бюджетною програмою; проживання у гуртожитках закладів вищої освіти окремих категорій громадян, яким така пільга надана згідно з державною цільовою підтримкою для здобуття вищої освіти; оренди приміщень (будівель, іншого майна) для тимчасово переміщених закладів вищої освіти державної форми власності.
Джерела:
1. Онищенко О. Вступ-2025: чим особлива ця вступна кампанія та яких змін очікувати в майбутньому. Дзеркало тижня. URL: https://zn.ua/ukr/EDUCATION/vstup-2025-chim-osobliva-tsja-vstupna-kampanija-ta-jakikh-zmin-ochikuvati-v-majbutnomu.html
2. Проблема фінансування гуртожитків: самоорганізація чи комерціалізація?. Пряма Дія | Незалежна студентська профспілка. URL: https://www.priama-diia.org/publications/problema-finansuvannia-hurtozhytkiv
3. Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 р. № 1146 і від 3 березня 2020 р. № 191. Офіційний вебпортал парламенту України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/417-2025-п#Text
4. Державне підприємство «ІНФОРЕСУРС». Facebook. URL: https://www.facebook.com/share/15suLKSQsV/
5. Пряма дія | Незалежна студентська профспілка. Telegram. URL: https://t.me/priama_diia/495
6. Деякі питання запровадження індикативної собівартості. Офіційний вебпортал парламенту України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/191-2020-п/ed20250415#n52
7. Онищенко О. Михайло Винницький: «У вищій освіті триває інтенсивна трансформація». Дзеркало тижня. URL: https://zn.ua/ukr/EDUCATION/mikhajlo-vinnitskij-u-vishchij-osviti-trivaje-intensivna-transformatsija.html
8. Про внесення змін до переліку галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої та фахової передвищої освіти. Офіційний вебпортал парламенту України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1021-2024-п#Text
9. Розрахунок суми "експериментального гранту". Пряма Дія | Незалежна студентська профспілка. Telegraph. URL: https://telegra.ph/Rozrahunok-sumi-eksperimentalnogo-grantu-08-09
10. У МОН планують збільшити розмір студентських грантів на навчання. Освіта.UA. URL: https://osvita.ua/consultations/94630/
11. Законопроєкт 10399 - нові декорації антисоціальних норм. Пряма Дія | Незалежна студентська профспілка. URL: https://www.priama-diia.org/publications/hrantneharant-novi-dekoratsii-antysotsialnykh-norm
12. Освітні «послуги», їх «споживачі» і королева-конкуренція: університет у тіні грантової реформи. Марія Соколова. Commons. URL: https://commons.com.ua/ru/universitet-v-tini-grantovoyi-reformi/